Я пiду... нi, я залишусь

Я неодм?нно в?д тебе п?ду. Чу?ш?
Заберу вс? наш? моменти з собою,
Тво? компл?менти, образи, дешеве вино.
Ти щоноч? у сни мо? приходиш й ?валту?ш,
Так н?жно, так щиро. Т?льки тоб? це дано.
Але я п?ду, заберу ?з собою все, що впало на дно
Мого стомленого тобою серця. Ти ж зна?ш…
Неодноразово вбачав цю сцену туманно,
Як н?ме, пошрамоване часом, чорно-б?ле к?но.
Я п?ду. Майже тихо. Т?льки трохи ?стерик скушту?ш.
На останок залишу клаптик паперу ? гордо
Напишу в?д руки лиш одне неприм?тне слово.
Та у ньому весь Всесв?т тоб? запакований.
Та у л?терах цих океани любов? пом?щено.
? те слово т?льки для тебе присвячено -
?Залишуся?…
Де вм?ща?ться все душевне й т?лесне тепло.