Товаришу

Пам'ят? загиблого Серг?я Н?гояна

Кра?на побачила чорне згарище.
Це вже не протест, а таки в?йна.
М?й в?дданий друже, м?цний товаришу,
Я дуже боюся тепер за нас,
Та б?льше – за св?тло, в очах згасаюче.
?Не треба! Не треба!? - у н?ч кричу,
Бо знову говорять за нас керманич?
? плаче над мертвими Вакарчук.
Невже отако? бажали дол? ми,
Що Сонця не видно ? сл?в не чуть?
Уранц? колись прокидались кволими,
А нин? сн?данок – новини й лють;
А нин? не хочеться жодних ласощ?в
? влито у жили гарячу ртуть.
М?й в?дданий друже, м?цний товаришу,
Ми ма?м боротись... ?накше – вб’ють.

22.01.14