Малюнок про мову

Денисику Мороз.


Нехай для тебе буде, милий друже,
немов абетка щире мо? слово:
Шануй, люби, не стань колись байдужим
до р?дно? прабатьк?всько? мови!


Я намалюю ранок, коли трави
з краплинками роси ведуть розмову,
я намалюю золот? заграви
чар?вним пензлем мамино? мови.

Веселку, що купа?ться у л?т?,
хмаринку в неб? н?жно - пурпурову,
я намалюю всесв?т, море кв?т?в
чар?вним ол?вцем свято? мови.

?, нав?ть, п?сню тиху колискову
я намалюю лаг?дну, веселу.
Нехай луна? укра?нська мова
у кожн?м дом?, в затишн?й осел?!