До Пут на

Ну, що, скотино, подивись сюди!
На р?дну мати Укра?ну,
Умитую сольоними сльозьми,
Ти подивись на поп?льну ру?ну!

Вона не вигляда на двадцять три:
У не? зморшки п?д очима.
? руки вс? у молод?й кров?,
Що пролила з сердець ?? ж дитина.

Ти подивись, нелюде, на мат?р,
Що сина ще чека з в?йни,
Але вона не зна, що вже в глибокий крат?р
Поклали лют? вороги.

Ти подивись на д?вчину отую:
На блиск в очах? стук?т двох сердець у н?й
Вона ж не зна, що милого в крутую
Поклали глину о пор? н?чн?й.

Ти подивись, тиране, на дитину,
Що дивится у даль по вечор?.
Вона не зна, що вже спалили ту хатину
На т?й зелен?й, мальовнич?й сторон?.

Не зна, що вже н? батько, ан? мати
Не поц?лують рук малих.
?, як живуть на св?т? так? кати?
Як держить св?т таких дурних?

Ну, що, проклятий, радий ти?
Так хай тоб? присниться та д?вчина й мати
Т? мальовнич? хатки у саду
? т? убит??? солдати, що вийшли на твою в?йну.

Нехай вони тебе придушать,
В тво?му ж рад?сному сн?.
? хай вони вс? плани тво? скрушать
? втоплять у червоному багн?.