Темрява

В?рш до картини М.М. Ге
"В Гетсиманському саду"

Н?ч дихала зрадою. Т?н? насупились сив?.
? мороку пазур? чорн? впивалися в душу:
– Спокушу ?суса, як кожну людину, спокушу.
Та ?скорок серця Христа проковтнути не в сил?.

Б?силася жриця-в?щунка, ходила по колу,
Шептала-пророчила муки Йому неминуч?:
– Замучу ?суса, як всякого раба, замучу.
Та темряву Св?тло Любов? ковтнуло: – Н?коли!