Двi матусi

Що забрала в?йна,
я за тим не заплачу-
з нами Бог! З нами Бог!
З нами Бог!
Хоч здоров'я мо?,
хоч у прац? удачу -
з нами Бог! З нами Бог!
З нами Бог!
? не будемо ми
силам темним служити -
з нами Бог! З нами Бог!
З нами Бог!
З милосердям ? сов?стю
в?чно дружити!
З нами Бог! З нами Бог!
З нами Бог!
Та...заплачу! ? плакати!
Плакати г?рко!
Вс?м у кого тепер
не зчерств?ла душа,
? припасти душою
до то? могилки,
над якою предчасно
пекуча сльоза
У дороз? тяжк?й,
т?й що колом замкнута,
ж?нку стр?ла средь тяжких
й болючих дор?г,
вона - в рубаних ранах...
- ти хто! - Милосердя!
З нами Бог! З нами Бог!
З нами Бог!
? святую водичку до рани приклала,
? горнула до себе матусю мою,
поряд ?нша матуся
вся в ранах стогнала!
-хто ти? - сов?сть!
? тут ?значально стою!
-Моя мамо! Голубко!
Хто так об?йшовся!
Хто тебе з Милосердям
Нещадно рубав!
- Моя дочко! Дух ненависть
з цепу з?рвався!
Бо нас двох св?т забув
? про себе не дбав.
-Мамо Сов?сть! Не ст?й тут
де ходять солдати!
Милосердя! ?ди у наш д?м!
Хоч кругом по Донбасу
згор?вш?? хати,
та в серцях ми матус?в
оцих приютим.
? п?шли вони вдвох
обминаючи в?рно,
ту сокиру нещадну
що била по них,
? заходили в кожен
будиночок см?ло!
З нами Бог! З нами Бог!
З нами Бог!