Журналiст

Пливе, немов блакитний глобус,
над полем м?сяць уноч?...
Червоний затишний автобус
його за ним додому мчить.
На нього там чека редактор,
в газет? р?дн?й полоса:
в?н розпов?сть - було отак-то...
про все - про те, що бачив сам.
? хай прадиве слово лине
до серця в?рних читач?в.
За кожну л?теру брехливу
щоб перед Богом в?дпов?в...
А за в?кном летять у вир?й
вже хмари чорн? грозов?.
Чи донесе бажання щир?
в?н до ранково? зор??