Про терпiння - притча

Один монах любимим був
П’ятьма благими старцями,
Все ж, в?д одного завжди чув,
Лиш сварки ?з образами.
Прийшов к?нець його терп?ння,
Зоставив монастир,
Шукав у другому спас?ння,
Душ? потр?бний мир.

Тепер вже в?с?м чолов?к
Поводились як друз?,
А двом все було поперек,
? ненависть в услуз?.
Монах п?шов сумний у трет?й
? там знайшов неспок?й,
Мав с?м вже старц?в добрих д?й,
П’ять – в прикрост? глибок?й.

Притулок знову йде новий
Монах шукати дал?...
Той шлях чи довгий, чи кривий,
У роздумах й печал?.
Страшно йому.
Невже завжди,
Так буде з ним кругом,
Робити що, як об?йти,
Ужитись як з? злом?
В одному м?сц? як змогти
Прожити увесь в?к?
Хто зможе в цьому помогти,
Молитимусь пов?к.

Знайшов.
У роздумах благих.
Це було лиш – Терп?ння!
Щаслив?й думц? вс?х Святих
Яке вже покол?ння.
Сув?й паперу взяв – ТЕРПИ!
В?н написав пов?льно
? в перший монастир ступив,
Без роздум?в, пом?рно.


? тут приходилось не раз
Сприймати зл? досади,
? не одного – вс?х зараз.
В?н не чекав поради.
Виймав пап?р з-за пазухи,
Читав спок?йно, тихо.
Враз прощен? ус? гр?хи,
Забулося ? лихо.

Велике вчення – Я ТЕРПЛЮ
ВО ?М’Я СИНА БОЖОГО,
?СУСА – перед Ним стою,
Нема? в Н?м тривожного.
Один раз дав об?тницю,
Н?коли не порушу,
Одну я маю житницю,
Терп?ти тут я мушу.

Так старець чеснотливий,
Знайшов жаданий спок?й
? думками цнотливий,
У в?р? жив глибок?й.

Хто хоче у сусп?льств?
Прожити тихо, мирно,
Ус? незадоволення
Сприймай завжди спок?йно.
Не буде доброчесност?,
М?нятимеш м?сця
? так до безк?нечност?,
Мов вихор – все життя.