Остання рима

Нехай висить!.. То мил?сть, а не страта.
Життя не зна? ?ншого к?нця
н? в нього... н? в Каяфи... н? в П?лата...
Люба душа - печатка для мерця,

не б?льше... Хтось шукав м?ж сл?в над?ю...
комусь здалось, що в?ра у любов
у п?дсумку божественному зми?
таку людську, як виявилось, кров...

а хтось вбивав... себе... чи ?нших в соб?...
чи просто ?нших... Доля ж не дурна,
? добре зна?, хто лежить у гроб?,
а хто шука ср?блястого руна

за шанс у задзеркалля повернутись
? оминути власний ешафот...
Нехай висить!.. Життя ? ? - спокута!
А смерть, то так - невдалий поворот

шляху в?д сну до рими на безсмертя...
? те, що хтось, з?рвавшись з см?ху в плач,
себе розпне на ранок спересердя,
то не б?да... Пробач йому!.. Пробач...

Бо все давно написано сльозами
? не з?треться гумкою стол?ть...
Нехай висить... висить один м?ж нами,
що в?чн?сть знов вим?нюють на мить...