У Львовi

О, Львове, нема такого слова,
Щоб всю красу твою чудову.
Так вис?кти, немов р?зьбу кам?ння,
Що з покол?ння в покол?ння.
Перлиною в тво?му кра?,
Манить до кам’яного раю.
До витончених дивовижних л?н?й,
Арх?тектурних пам’ятник?в т?ней.
Де ? захована та?мна сила,
Що нас красою захопила.
? залишилась в с?рих мурах,
У вежах, шпилях ? скульптурах.
Де невблаганного часу; пол?т,
Летить, загладжуючи сл?д.
Був час, що вперше я ступила,
У м?сто Лева ? Данила.
Прекрасне м?сто Лева,
У ньому маг?я ? п?сня кришталева.
? леви вс? мовчазно тут стоять,
Застигши в камен?, немов би сплять.
Я вулицями йду у Львов?,
Яка краса у ц?й будов?.
На площ? Ринок височ?? вежа,
Годинник час раху? нам безмежно.
? гордо височ?? шпиль,
Завмерли фл?гел? , бо штиль.
Пов?тря в роз?гр?тому кам?нн?,
Тремтить у мерехтливому вид?нн?.
Палац Корнякта. Чорна кам’яниця.
Скульптури на фасадах б?лолиц?.
?стор?? охороняють сл?д,
Кам?нн? лицар? тримають небозв?д.
Ажурн? лодж??, балкони, зали,
Усе ?стор??ю стало.
Цей вишуканий стародавн?й св?т,
Де кам’яний орел летить в пол?т.
Де Венец?йська кам’яниця, лев крилатий,
Примушують задуматись ? стати.
Слова святого Марка:- Мир ?з вами -,
На книз? кам’ян?й над нами.
Мистецьки р?зьблен? фасади,
Консол?в ? скульптур принади.
Застигли в кам’яному сн?,
Так рад?сно, спок?йно тут мен?.
А площа Федорова – горд?сть Львова,
Що ця поез?я чудова.
У книгах надрукованих лежить,
? Ода Львову забринить.
Собор Дом?н?канський височ??,
А син? небо ще син??.
? кожен кам?нь диха? теплом,
А площа Ринок за кутом.
На ратуш? десь там високо,
Тр?поче прапор одиноко.
А ста;ту? бог?в античних,
Обер?гають площу звично.
Вони стоять. Час невблаганний.
Адо;н?с ? Нептун. ? Амф?трита ? Д?ана.
………………………………………………..
Студентський час – це ?нститут,
Прекрасний час ми прожива?м тут.
Я п?сля лекц?й не верталась,
В б?бл?отеках залишалась.
В просторих залах тишина,
Де з в?кон видно, як весна.
Др?бн? листочки розпустила,
Я тут читала, вчилась.
В гуртожитку сво? простори,
Велик? темн? коридори.
А я при?хала з Карпат,
? з полонин ? дерев’яних хат.
Та чисте, гарне м?сто Льв?в,
Теплом якимсь мене з?гр?в.
Не бачила краси тако?,
Збудовано?, кам’яно?.
Любила я гуляти в Львов?,
Де парки вс? так? чудов?.
А ще тод?, як дощ ?де,
Нема н?кого ? н?де.
? в?дчува?ш, що весною,
Те щастя кличе за собою.
А весна така чудова,
Знов прийшла у парки Львова.
Оксамитом обгорнулась,
У кв?тах н?жних повернулась.
Стрийський парк – окраса Львова,
Композиц?я чудова.
Вс?х ландшафт?в у долин?,
Де ще полюбляють нин?.
Б?л? лебед? ставок,
У короткий л?тн?й строк.
Клумби кв?т?в ? рабатки,
Прикрашають вс? посадки.
? дор?жки ? але?,
Озером цв?туть л?ле?.
Опустила верба в?ти,
Всюди зелень, всюди кв?ти.
Я мр?яла про щастя знов,
Яка вона? Прийде любов.
? уявлялося мен?,
Те дивне щастя т?льки в сн?.
Затишн?, тепл? тут к?мнати,
В м’якеньких л?жках можна спати.
Йдеш по килим?, грузнуть ноги,
Килимом встелен? п?длоги.
? скатертини вс? шовков?,
У в?зерунках вишит? чудових.
Тут тишу не порушу? н?чого,
Лиш х?д годинника старого.
Дочки ? сина тут портрет,
? весняний сто?ть букет.
Та це лише був т?льки сон,
Весна всм?халась ?з в?кон.
У н?жних кв?тах пишне в?ття,
Милують око ц? суцв?ття.
Нарциси жовт?, наче зор?,
Так розпустилися надвор?.
Блакитн? б?л? ? рожев?,
Тут г?ацинти кришталев?.
Тут намистинки первоцв?ту,
Примул узори р?зних кв?ток.
Все пахне чистою весною,
? кличе сонце за собою.
Я вчилася ? працювала,
? вечорами п?зно поверталась.
? було важко так мен?,
Усе зм?шалось. Ноч? й дн?.
Усе пройшло, не мов би сон,
? знову пром?нь з-за в?кон.
Немов любов бринить у звуках,
Нема безмежно? розлуки.
? часу тих щасливих дн?в,
Вогонь яких давно згор?в.
………………………………………..
Я згадую цю н?жну насолоду,
Прибою темно - синю воду.
Пустиню сонця ? п?ск?в гарячих,
Що обмивав приб?й терпляче.
Веч?рньою солодкою порою,
Грайливе дихання прибою.
Лет?ли вечори казков?,
У пахощах троянд чудових.
Тут бачиш почуття незрим?,
Зв'язки життя ц? невидим?.
? долю, що не повернеться знов,
Мо? життя, моя любов.
Чар?вн? ц? студентськ? роки,
Життя немислимих урок?в.
Добро ? зло, багатство, б?дн?сть,
Ми обира?м людську г?дн?сть.
Неск?нчений роман лишився цей,
Сум чорних наче н?ч очей.
? не забуду я Алжиру ц? пустел?,
Пейзаж?, сухов??, дюни невесел?.
Я знов у Львов?. Це прекрасно.
? св?тить м?сяць знову ясно.
М?й р?дний Льв?в,
Теплом сво?м мене з?гр?в.
Уже смерка?, йду по Львов?,
Як? фасади на от?й будов?.
Де ста;ту? п?дтримують балкон,
? св?титься кругом салон.
Ось пам’ятник М?цкевича видн??,
? небо там над ним видн??.
Фонтан легенько дзюркотить,
Легенько в?терець летить.
? дощ сильн?ше накрапа?,
У хмари небо накрива?.
Блистить асфальт, стиха? всюди,
По тротуарах вже не ходять люди.
Дахи сховались у п?тьм?,
Чому так холодно мен?.
Ось ратуша стара високо,
Сто?ть на площ? одиноко.
П?дн?сши шпиль у темне небо,
Що так притягу? до себе.
Веч?рн?й морок наступа?,
? все навколо затиха?.
У дощовий ? мокрий веч?р,
Серед тако? холоднеч?.
Зустр?лися у Львов? ми з тобою,
Мене покликав за собою.
? я п?шла. П?шла в життя,
Тим дням не буде вороття.
Напевне час був, що любила,
До Бога щиро я молилась.
Тод? ми були одинок?,
? були н?жн? ? висок?.
Ц? наш? св?тл? почуття.
? ?м не буде вороття.
Ми були разом ?з тобою,
Ц? роки називалися любов’ю.
Пройшли мо? студентськ? роки,
Красива д?вчинка найперш? кроки.
Ступала легко по трав?,
? усм?халася мен?.
Я –укра?нка. Знаю я,
Моя любов, моя земля!
О, Львове я тебе лишаю,
Кудись в дорогу в?д’?жджаю.
Залишишся в вогнях сво?х,
Колискою над?й мо?х.
Чи я повернуся до тебе,
П?д тво? тепле небо?