Узваром в дпоять

Узваром в?дпоять


Поема


Пресвят?й Тр?йц?
з Пресвятою Богомат?р’ю,
в?дкривши рот, присвячу?ться


О В?чн?сть!
Зб?г ?.
В?чн?сть жити —
Тебе любить,
Тебе любити!!
В високих горах
? ? вищий дар
? в?дпада? нижчих чар
це г?рн?й г?рним —
октеарн


? чую
? розп?знаю
я люблю гори
громокиплячу вищу р?ч!


? те що нижчому говорить
хоч нижче ? шуру? п?ч —
то в?дпада?
? клекотання ? час?в узвар —
о дар
це вищий ? удар
о В?чн?сть!


В?чн?сть жити —
Тебе любить!
Тебе любити б!
все в?к непевне? говорить
я жив у горах!! —
бо чую ж все
це жив Тебе у горах
це ради Тебе


днями не вдома нин? —
то не в гор?...
а хвил?
ще над Тобою щось говорять? —
недавно вийшов з м?сць
що нижче
р?вня
моря??


в любов? жити —
це Тебе любити!
т?льки — Тебе любити...
дарма що обломилось
мертвим море
дарма що там назвали
Мертвим море
тому така Твоя
громокипляча р?ч!


? не сказать — моя
грозокипляча р?ч
да, я буваю...
да,
Ти ?м духовне —
вони ж плотськи сприймають... а н?ч!..


бува? в блискавц?
нагай
?
й що така мова роздяга?!!
а я в?д Тебе
не т?каю пр?ч
тод? у скел? блискавка —
вдаря?!!

26.04.2021,
Великий понед?лок

Метки:
Предыдущий: Сказка о краснодеревщике. 120
Следующий: Продолжение 2