Життя

В п?сочному годиннику життя, п?щинка за п?щинкою, зриваються секунди…
Невпинно, тихо вони кануть в небуття….А в нас нема? часу зупинитись..
Коли пройдеш вже певний шмат буття, ?нколи треба оглянутись!
? в су?т?-су?т життя на все, що вже прожИто подивитись…
Ми в св?т оцей прийшли дитям, яке не вм?ло нав?ть усм?хнутись.
Пройшли тяжкий ми шлях здобутк?в ? невдач,
Розбитих мр?й, кол?н, кр?з см?х ? плач..
А чи навчились бачить ? любити?
Чи т?льки дума?мо , що навчились?
Чи можем в?др?знить добро в?д зла?
Чи можем дружбу й лицем?рство розр?знити?
Чи можем ми солодк?? слова повз вуха пропустить, а правду г?рку пити?
Життя проходить, т?льки ось тепер ми почина?мо його ц?нити!…
Ц?нити мить, що дарить нам любов, ц?нити близьких ? близьких по духу,
Ц?нити правду, а не сл?в покров, що за солодким зовн?- жалить ядом!
? почина?м розр?зняти що -добро, а що добром ми т?льки назива?м…
Кому ми можем душу – наголо! Ну, а кого на постр?л не пуска?м!
Так хочеться щоб нам завжди везло! Але ми т?льки зараз ?доруба?м?
Що кожна перемога – тяжкий труд ? ми в глух?й ст?н? прох?д руба?м!
Ми по життю вчимося: спать, ходить, см?ятись, плакати, любить ? в?дчувати
У св?т? так багато ? всього, ? все так хочеться п?знать, запам’ятати..
Але людське життя – немов к?но, т?льки назад його не можна в?дмотати…
? т?льки зараз ?вдарило в чоло? , ск?льки вдалося нам марно часу промотати
На п’янку, сварки, дрязги, на н?що….А ск?льки можна було взнати ? навчитись!
Час – то коротке слово ?з трьох букв, але воно безц?нне, ? його треба любить!