Старець - дорiкання

Я холод х?мерний в л?тн?х снах,
Я ?збит з обох бок?в наощуп.
Хрещен святой водою ? в лапах,
Похмурий старець - дор?кання.

Треба було - та за гуло малече.
Не л?таю в б?л?м неб? птахом.
Господиня в байковом халат?,
Сумл?ння докоре розмива? махом.

Драт?вливий голос в оч? пекло ? пече,
Н?би безмовний св?танок.
Думав один п?д небом плакучим,
Блакитне? небо та земле ? сонце.

Я безмовний караван в пустел?,
Та перш? проблески з?тхання.
Груш? та солодк? ягоди в осел?,
Та диких трав пекучого дихання.

Метки:
Предыдущий: Сказка Ночной музыкант. 129
Следующий: Шутовство 25