Укр. Коли сонце не померкло

Коли сонце не померкло
та ще видно навкруги,
П?шла Устя в нашу церкву
помолитись за гр?хи.
_Що ж це ти таке зробила?
в не? батюшка спитали,
що так рано согр?шила,
що й батьки того не знали.
А вона розпов?дала
та давала вс? з?знання,
та молитву прочитала
за гр?ховне запитання.
Якось в пол? я ходила,
там зривала жовт? кв?ти,
Оце там я й согр?шила,
та не знаю, що робити.
-Ти п?ди в годину ранню
в наше озеро найближче,
та зроби там омивання,
що було завжди ц?лющим.
Так, як батюшка сказали
про молитву й омивання,
вс?м мирянам розказала
про сво? понев?ряння.
А на ранок, за св?т сонця,
була в церкв? лише Устя,
щиро, н?би то в?д серця
зранку мружилась в?д сонця.
В не? батюшка спитали,
де ж миряни под?вались,
а вона йому сказала,
що вс? в озр? купались.
- Як мирянам я сказала
про сво? понев?ряння,
вс? до озера поб?гли,
що б зробити омивання.
Вс? на озер? купались,
нав?ть голими стрибали,
а коли вже вс? втомились
довго на трав? лежали.
Ваша Мат?нка п?рнала,
в вод? брьохалась весь час,
нав?ть рота полоскала,
це - я бачила не раз.