Точне попадання в iнцест. Пролог роману

Оксамитова ос?нь об?ймала руки ? плеч? Ростислава... Запах яблук ? вишнево? лози задурманював його серце. Було так тепло ? святково в?д щебечущей у саду, н?би метелик, дружини, бажано? ? прекрасно?, чия кров вирувала й кип?ла, немов джерельний вит?к, в ньому самому! Та ?дина... Оксана, яка змогла подарувати йому щастя...



Але найголовн?ше, чар?вне ? неймов?рне диво на Земл? — Великий ? довгооч?куваний подарунок Три?диного Бога - це син Ростислава - Богдан! Богдан Радченко! В?н ? ? вища насолода для його чолов?чого, батьк?вського серця! Рожевощокий карапуз з чорною шевелюрою, син?ми, як озеро очима, поц?лував батька ? обдарував такою посм?шкою, якою може ощасливити, лише найдорожчий скарб, син, ?диний син Ростислава, який зд?йснив вс? його мр??. Спадко?мець, в?драда гарячого, п?вденного серця. Насолода печалей, його продовження, зустр?ч з яким в?н так довго чекав ? плекав у серц?. Ростислав був людиною веселою ? житт?рад?сною, багатою ? знаменитою... Але головним досягненням у житт?, був його син Богдан.



Ростислав курив свою веч?рню трубку ? насолоджувався часом, все ?нше у нього вже було... В?н сид?в у кр?сл?, гр?ючись у променях чудового вересневого сонця, яке в?ддавало все сво? тепло заходу, ? пелюсткам улюблених троянд Оксани. Його думки зупинила д?вчинка-п?дл?ток з довгим, густим, русявим волоссям, що спада? морськими хвилями, в?дбиваючись гронами калини, блиском веч?рн?х веселок, вкриваючи теплою покровом ?? спину ? плеч?. На старовинн?й тац? вона тримала чашку з ароматною кавою. Руслана була дочкою ? плем?нницею Ростислава.



Але як ця ?стор?я починалася...