Сон-313

На полицях у б?бл?отец? -
Р?вним рядом лежали книжки,
?х достатньо, аби кожен веч?р
За читанням минали роки.

В кожн?й книжц? слова тасувались
У вигадливий, дивний сюжет,
? достатньо й одне прочитати,
Щоб лишитись в полон? тенет.

За стор?нку чи два проглядав вже
У роман? можливий ф?нал,
Але книга полонить назавше,
Щоб по слову несп?шно читав.

Я би м?г пом?жряддям пройтися,
? по слову ?з кожно? книги -
Ухопивши - з?брати вс? смисли,
Жодну з них до пуття не в?дкривши.

Але час у маленькому м?ст?
Промина? несп?шно, спроквола,
? можлив?сть - увечер? с?сти,
? романи читать однаков?.

? над?ю плекати, що автор,
Так закрутить сюжетну ?нтригу,
Що не сила буде в?дгадати -
Аж поки не зак?нчиться книга.

Тож, послинивши палець, гортаю,
? муркочу п?д шурх?т паперу,
Й за хвилину - година мина?,
Ненапружено та ефемерно.

Та якщо - роман справд? ц?кавий,
Защораз виника? спокуса -
Проминувши серединн? глави -
Прочитати останню гамузом.

Та тод? - розпада?ться книжка -
? так важко брести через слово,
Бо в?домо, що автор напише -
У останн?х рядках еп?логу.

Тож терплю, - ц?лу н?ч просид?вши,
Ледь д?бравшись в ф?нал? до крапки -
Не пом?тивши, як на горищ?
Прокричав п?вень: "Доброго ранку!".