Сон-367

Слова любов? ллються, наче п?сня,
?х не спинити - прикрутивши кран,
Вони летять на крилах легков?сно,
З дверей, авт?вок ? в?конних рам.

Вони минають, швидко й непом?тно,
Неначе не л?тали й не звучали.
?з памят? стираючись безсл?дно,
Як м?л?они звичних ? звичайних.

Слова любов? - наче теплий в?тер,
Торкають сво?м диханням чола,
?х важко - навза?мно не любити,
Дов?рившись ?х значенню сповна.

В них важко не влюбитися митт?во,
Й митт?во розлюбити - без причин,
Вони летк?, грайлив?, несутт?в?,
Зникають, залишаючи н? з чим.

Слова любов? - як жадана казка,
В яку так легко в?риться самотн?м,
В них кри?ться ? затишок, ? ласка,
? л?жко, де хова?ться др?мота.

?х важко - навза?м не об?йняти,
Не пригорнутись т?лом уноч?,
Але вони, неначе котенята -
Т?кають за клубочком, граючись.

Слова любов? - легко промовляти -
Не вникнувши у смисл, мимоходом,
Нав?ть коли не в сил? в?дчувати -
В запевненн? простого слова год?.

Слова любов? - де вони под?лись?
?х лек?сть зникла - вгрузли у думках,
Коли насправд? почуття зявились,
З розумника зробивши в?слюка.

Слова любов? - важко добирати,
У плутанин? з ?ншими словами,
Коли у горл? ком - прост?ш мовчати,
Ан?ж давитись, звуками-к?стками.

Слова любов? - мабуть, будуть зайв?,
Коли через кохання - важко дихать,
Нахай ?х зява буде, наче сяйво,
Що загориться, й в мерехт?нн? зникне.