Сон-342

По традиц?? в с?мейств?
Передалась в спадок мр?я -
Вежа, поле ?лисейське,
Вс?м бонжур - й ж?ноцтво мл??.

Про казковий св?т Парижа
Мр?яла ?ще прабабка,
Прочитала, мабуть, з книжок,
Про пригоди куртизанок.

В бабки також прижилася
Й вкоренилася у серц?
Мр?я про солодке щастя
Й парижанку у люстерц?.

Мама мл?ла в?д Шанел?,
Й за казаковим ароматом -
Пройшла б п?шки до Базелю,
Там Париж - рукою подати.

Та, на жаль, н?хто з родини -
Так й не побував в Париж?.
Хоча мр?яли ? снили,
Як про м?сто дивовиж?.

От прийшла - й за мною черга,
Безнад?йно закохатись -
Й в творч?й виразн?й манер? -
З експресивн?стю з?тхати.

Люксебургський сад й Тю?льр?,
Древн?й м?ст, квартал Монмарт
Ждуть прогулянок веч?рн?х,
Як коханку Бонапарт.

Лувр та Ейфелева вежа,
? чаруючий Версаль -
Найпрекрасн?ш? з довершень,
А не просто - провансаль.

Сент-Шапель, м?ст Олександра,
Базил?ка Сакре-Кьор,
Париж можна в?дкривати
Кожен день - новий колор.

Та у подорож в ?вропу -
Я, однак, на посп?шаю.
Чим я маритиму згодом,
Як в Париж? побуваю.

Як звичайний парижанин,
Стану я скупа на подив,
Коли вид буденним стане -
Як для с?рих п?шоход?в.