Сон-341

?з виду - неприм?тна с?ра мишка,
В поношеному одягу й чоботях -
А всередин? - нев?дкрита книжка -
Повна сарказму й чорних анекдот?в.

Без чолов?ка ж?ночка за тридцять
Сама себе з болота витяга?,
Вхватившись за цупку тоненьку к?ску,
Угору, як Мюнхгаузен, зл?та?.

Сама до себе в дзеркало жарту? -
На хвил? то бурлеску, то гротеску,
Б?льш?сть людей проходить повз всл?пую,
Й вда?, що не второпа н? бельмеса.

Сама соб? вигаду? проблеми,
Сама поскаржиться, сама прийме посланця,
Як в пишному палац? королева,
Зм?нивши гуртожитську декорац?ю.

Зробивши мак?яж, з шикарним видом -
Пройдеться по салонам ? бут?кам,
? шмаття перем?ря? без стиду
Дв? фури, не потративши й коп?йки.

То плаття замале, то надто пишне,
То просто недоречне ? крикливе -
Запас багатий, й слова не позичить -
Щоб виразити пиху ? бридлив?сть.

Пройдеться магазинами, щоб вибрать
Соб? пару чоб?т чи к?лька туфель,
Але х?ба знайдеться балерин? -
Хоча б одн? - щоб взутися й забути.

До сказу подоводить консультат?в,
Вибагливим та пещеним смаком,
? буде соб? в дзеркало см?ятись -
Що заразила чоботи грибком.

Пройшовши магазинами - нарешт?
Вдоволена - застрибне у трамвай,
? буде ут?шатися, що веч?р -
Удався - режисеров? банзай.

Сама соб? всм?хнеться у в?конц? -
? проковтне ?з г?рк?стю сльозину...
Так хт?лося вернутися в обновц? -
Але ? на носки не заробила.