Сон-314

Ми з подругою були нерозлийвода,
Йшли поряд по життю - рука в руц?,
Нам не було кого ? що д?лити -
Все бавилися, наче горобц?.

Я думала, що знаю вс? секрети,
? подруга для мене, наче книжка,
Яку я пролистала, як буклети
Листають в магазин? перед знижкою.

Ми були нерозд?льн?, як два клони -
Дв? ляльки - точн? коп?? одно?,
Ми клонувались з музики ? моди -
З веселощ?в ? голови дурно?.

Нам весело було на цьомках-бомках,
Скидатись на кумедн?сть й несерйозн?сть,
Ми б?гали й стрибали, як болонки,
? гавкали беззубо й безголосо.

Ми були разом - ? на вс?х забили -
Ми - головн?, вс? ?нш? другорядн?,
Ми в тренд? - губки бантиком крутили -
Й збирали у мережах сотн? лайк?в.

Т?ктокерш? з рожевим бабл-гумом,
З рожевим пофарбованим волоссям.
Нас веселив занадто плоский гумор,
? перемит? пластиков? кост?.

Ми б все життя - прожили на прикол?,
Не надто переймаючись ролями,
Якби нам не прийшлось д?лить на дво?
Пацанчика, що вартий к?лькох лям?в.

Ми усм?хались як не пом?чали -
Що пом?ж нами скриня ?з багатством,
Хоча в душ? болонки ? скавчали,
Точили ?кла ? вправлялись в ****ств?.

? ждали, хто ж таки укусить перша,
? з?псу? мейк-ап й накладн? н?гт?,
Щоб посваритись й ухватить нарешт?,
Простого пацана ?з п?двор?тн?.