Про Яника

Якось при?хав я до кума на домбас,
Село глухе було, ? кум м?й жиробас.
Сид?ли говорили ? курили,
Трохи чхали, трохи кашляли,
коротше ми хвор?ли.

На н?ч я на п?ч зал?з,
Розтерся водами з вогню ?з перцем.
Я того ще з ?ншого села прив?з
А ще на?вся, вимазався смальцем.

Надягнув я шапочку свою,
Шоб гол?вонька в трусах не мерзла,
А ще п?д подушку сховав я р?зочку-лозу.
Коротше, спав у кума я в сел? хр?н де зна.

Сплю, соб?, я граюсь трохи з шапкою сво?ю,
Чую шось л?зе п?д ковдрочку мою,
Шось ?нше гра?ться ?з шапкою мо?ю,
Я хапаю з п?д подушки лозу!

Зн?маю ковдрочку, дивлюсь,
Яник молодий з гол?воньки шапочку зн?ма?,
Кричу: ?Приб’ю, паскуду, не спинюсь!?
Маленький В?тя шапко-крад т?ка?!

Втекла паскуда з нацюцюрником в руках,
Я збожевол?в, в?д того аж з?рвало дах!
В?тяра вир?с, нацюцюрник ще не повернув,
Президентом став, ? про гр?х забув.

А я паскуду пам’ятаю, шапко-крад малий,
Як знайду, то поховаю, Янукович злий.

От така ?стор?я про те,
як маленький Яник,
паскудне ? ще зле!
Вкрало нацюцюрника,
Тепер податки у народу, як свиня жере!