Зов марсиан

Гляжу я на небо, та й думку гадаю
Ну як там на Марсi ворони лiтають
А грунт там, як бачите, померанчевий
Для нас, як ви знаете, дуже обманчивий.

Чому я не сокiл, чому не лiтаю
Я небо, я сонце, я зiрки питаю.
На Марсi, гадаю, люди прилежнi
Благають, щоб стали вони незалежнi.


Метки:
Предыдущий: Ответив Вам, ответила в заметку...
Следующий: Пурга и метели