Римуй

Дивний пост, я не зрозум?в,
Шо робити авторам б?лих в?рш?в,
Чи може сказати, що то не поез?я,
Може просто ми дик? як Пол?нез?я?

Риму треба по життю шукати,
Коли важко ста? нав?ть пов?тря вдихати,
Береш ручку, пап?р ? ?деш писати,
? на все ? вс?х ста? плювати...

Сидиш, душу вилива?ш,
Пот?м т? в?рш? в?д ус?х хова?ш,
Пот?м хтось спалить ? прорвало,
Таке у вс?х, напевно, бувало.

Спочатку страшно, що засм?ють,
А пот?м см?шно, коли сам? беруть,
У тебе щось нове почитати,
? ти см?ло с?да?ш писати...

Рядок за рядком з'явля?ться ген?й,
Справжн?й Дикий Дух вуличних прер?й,
Спочатко невм?ло робить кроки,
А пот?м слава прийде через роки.

Ти не такий? а як ТОГО знайти,
Спочатку спробуй, а тод? кажи,
Чи варто писати, чи в сторону з?йти,
? молодим дати це пройти?

Я спобував, ? цей наркотик,
Наче отру?ний дротик,
Захопив ? з'?да? пов?льно,
Вже не зв?льнюся, в?н трима? сильно...

Мене зрозум?? кожен, хто також пише,
Може гра? сам з собою, може мене вище...
Та в?н мене точно розум??,
У нього рима в серц? тл??...

? тут так?, ? вони точно знають,
Не дарма г?лку форуму тримають,
Щось колись буде, що показати,
А ми поки будемо чекати...