Тi конi...

(за мотивом в?рша Л.Костенко ? Велосипед ночу? на балкон?…?)

Нехай в?дпочивають в стайн?
т? кон? п?д капотом, де цил?ндри.
Механ?ка, то привид чуйний,
що там казати,- уц?л?ють ф?льтри.
А що до см?ху, то ? в?н корисний.
Ус? здоров? – посм?шка в?зитка.
Пов?тря ранку буде наче п?сня.
А як милу? око вл?тку кв?тка!
Тож розпрягайте хлопц?, цил?ндрових!
Пьянке в?длуння терпне наче чай.
Воз?ть велосипедом чорнобрових,
а кон? спочивають, ? нехай!

5.
Бува? так, що вас питають люди
Нащо писати, як нема грошей
Отак всм?хнуться в оч? пересудом
Аж вас судомить вид ?х тонкостей.
Читати лекц?ю чи спогорда всм?хнувшись,-
То не для вс?х, то потяг самоти.
Коли в тоб? як всесв?т розгорнувшись
прокинеться, вже не до н?моти.
Коли ти розмовля?ш десь ?з зорями,
коли ти мучишся давно минулим бо?м,
то н?би б?ль стол?тн?й го?ти,
то н?би зводити мости супрот безодням.
.
6.
Я просто ж?нка яка шука? сенсу
В житт?, в любов?, у в?ршах
безклассово бо сутн?сть не адреса,
це ма? бути: щир?сть, пошук, шлях.
Природа ж?нки геть не геро?чна,
вона шану? людян?сть ? н?жн?сть,
хоч деколи бува? патетична,
та то вже арха?чна особлив?сть.