Сказка Бовдур

(КАЗКА)


Народ каже…
Жив колись дурень - чолов?че. Дов?рливий, як мале дитя. Все, що йому говорили, приймав за правду ? одразу все забував.
Одного разу, знайшов д?вчинку схожу на нього, та ? женився. Жили вони, як молодята – щасливо. Жили до тих п?р, поки не зак?нчився м?х борошна в дому.
От ? каже йому дружина, - Нема? муки, купити треба!
В?н з?брався та и п?шов до крамниц?. Сунув руку у кишеню, але там окр?м д?рц? н?чого не було. Майже с глузду не з’?хав. Де грош? знайти на борошно. Йде, повторю? про себе, - М?х борошна! М?х борошна, щоб не забути. Ж?нка вижене з дому без нього. В?н бачить, його сус?д землю оре. Тяжко вдихнув кисню, та ? каже, - М?х борошна! М?х борошна! Сус?д глянув на нього, та й каже, - Сус?ду, треба казати, - Най, Бог благословить ваш? труди. Що можуть подумати за тебе, дурний, ти. Не добре, так казати, не повторюй це знову комусь. Не добре це! Йди в?д мене, чолов?че!
В?н й п?шов в?д нього дал?. Бачить на обочини б?йка м?ж двома чолов?ками. П?дходить, зн?ма? кепку, та й каже, - Най, Бог благословить ваш? труди, добри люди! Вони йому зле кричать, - Як ти см??ш говорити нам таке, бовдур! Йди в?д нас подал?! В?н с переляку запитання ставить ?м, - Як мен? тод? казати? Каж?ть, будь ласка! Йому й кажуть, - Нехай Бог, розсудить Вас! В?н покрутив кепку в руках й п?шов дал?. Знову ?де й повторю?, - Нехай Бог розсудить Вас! Перед його носом про?жджа? вес?льний кортеж, у якому см?х, та рад?сть. В?д?йшовши в сторонку, в?н говорить, - Нехай Бог розсудить Вас! Кортеж зупинився, з нього вийшли наречений, його дружка, та на нього п?шли з кулаками, голосно сваряться, - Як ти см??ш ганьбити нас? Вес?лля з?псувати надумав? Та й накинулись на нього та побили його. В?н сльозино запита? у них, - Так , як же мен? треба говорити? Т? йому говорять, - Ура! Щастя бажати! Та махати руками, бовдур!

Пойнявши, що борошна йому не купувати сьогодн?, п?шов до дому.
Стука? в двер?. Йому в?дкрива? ж?нка, бачить, що у нього в руках пусто, почина? колотить по хребту. В?н, же посм?ха?ться, кричить, - Ура! Щастя бажаю! Щастя бажаю! Ж?нка огляда? його, та бачить, перед нею, сто?ть, мов дитя, ?? чолов?к, зрозум?в, що в?н не винний, обняв його, та й каже, - Ну, заходь щастя в доме, те ж треба мати! Будемо збер?гати, щоб на хл?б насущний Бог дав нам!
Але бачу, що не хл?бом ?диним живе людина. Добром!

К?НЕЦЬ