Снiжинка

Сн?жинка
Опов?дання

День видався напрочуд гарним! Високо в неб? неквапно пливли хмари, а сонечко раз-пораз визирало пом?ж них, неначе гралося в хованки. Сн?г п?д сонячними променями переливався ср?бними блиск?тками! Оленка вийшла ?з мамою на прогулянку. Д?вчинка п?д?ймала вверх рученята ? ловила сн?жинки, яким не сид?лося на яскравих рожевих рукавичках, ? здавалося, що вони весь час кудись посп?шають у сво?х сн?жинкових справах.
Аж тут почувся гам?р ? см?х! Вулицею йшли люди в чудернацьких костюмах, попереду несли велику гарну з?рку на палиц? ? сп?вали,
-Накривайте столи!
Та все килимами!
Радуйся, ой радуйся земле!
Син Божий народився!
-Як? кумедн?! – засм?ялася Оленка, - А про що вони сп?вають?
-Ц? люди, - в?дпов?ла д?вчинц? мама, - в?тають ?з народженням Божого Сина ?суса. Багато-багато рок?в тому Бог послав на землю свого сина, якого народила ж?нка на ймення Мар?я. В?дтод? люди святкують цей день ? назива?ться в?н Р?здво.
-Люди в?тають один одного, - задумалась Оленка, - А як же ?сус? Хто ж його прив?та? з народженням?
Тут вона пом?тила на рукавичц? неймов?рно гарну велику сн?жинку, - Люба сн?жинко, - попросила д?вчинка, - ти така красива ? легенька, ти зможеш долет?ти до неба ? прив?тати ?суса з Р?здвом!
Оленц? здалося, що сн?жинка ожила! Порив в?тру здмухнув ?з маленько? рукавички сн?жинку, ? вона полет?ла в небо ? зникла серед багатьох ?нших ср?блястих красунь, що посп?шали у сво?х сн?жинкових справах.
-Ось тепер гарно! – прошепот?ла д?вчинка,дивлячись в небо.
-З Р?здвом! З Р?здвом! – лунало вулицею.
-З Р?здвом! – в?дгукнулася рад?сно Оленка.

Дзень-дзелень! Дзень-дзелень!
Наступа? новий день!
Це Р?здво ?де хатами!
Божий Син тепер ?з нами!
З?рочко, ясн?ше сяй!
Сина Божого в?тай!