Як легковажний Травень покохав Кульбабку

Як легковажний Травень покохав Кульбабку,
Я запитала мудру ? поважну жабку.

Була вона в той час ще молода й вродлива,
На власн? оч? бачила оте кохання-диво.

Цв?ла тод? весна ? хизувався травень,
Що в?н духмяний м?сяць- молодий ? славен.

Що вс?м зелом керу? ? пташиним св?том,
Що друг його найближчий зветься Л?том.

Ох, гордовитим Травень був ? лише зр?дка
Його пот?шити могла якась незвична кв?тка.

? св?жим ранком, розмовляючи з р?кою,
Зустр?вся поглядом ?з кв?ткою такою.

Яскраво-жовта, чиста як росинка,
З?гр?та сонечком кульбабка-намистинка.

? Травень в не? наче вперше закохався,
Та раптом хитрий в?тер з поля ув?рвався:

З?рвав митт?во кв?тку ту чудесну,
? ринув з нею у блакить небесну.

З тих п?р н?хто не чув про ?х подальшу долю,
А травень наш зазнав г?ркого дуже болю.

Щороку мат?нку-природу в?н блага?,
? та кульбабками простори зас?ва?.

Але не ма? то?, що з?гр?ла душу,
А Травень твердить: ?Все ж знайти я мушу

Оту одну, ?дину ,незнайому!?
? дал? йде,прогнавши зл?сну втому.

В?н кожну кв?точку старанно огляда?,
Як розр?знити ?х ус?х не уявля?.

На думку спало що робити з тими,
Як? йому здаються марними й чужими:

Щоб з ними поряд не стояв кохання дух,
?х Травень перетворю? на пух.

В?дтод? так кульбабки в?дцв?тають-
Легеньким маревом до сонечка зл?тають.