ПРО АБИРа

Якось грали ми в слова,
очман?ла голова.

? з'явився раптом зв?р —
чудернацький той АБИР.

Що за оч?,
як захоче, ними з ?сть.
Ну а лапи:
не чотири — ц?лих ш?сть.

Покрутивсь АБИР
та раптом засичав,
та таке?,
що н?хто не роз?брав:

- НАШИМА, АВОД, ШАГРУ, ПАКРУ,
КВАБУ, я ус?х на РОХПО враз з?тру,
САКОВБА, ТАНФОН, ТАКЛ?, БУЗГАР, ГРЕНЯТИ —
вам н?коли не навчитися читати.

Засмутились ми,
а Дмитрик засм?явся:
- Гей, АБИР, ти не до тих припхався.
Поки ти баз?кав, я надибав,
що ти зовс?м не АБИР,
а просто РИБА.

Як почув АБИР про те, весь затрусився,
? в аквар?ум? швидко опинився.

Ми полегшено з?тхнули, та овва:
залишились зачарован? слова.

От про що ми просимо вас щиро:
з них зн?м?ть закляття в?д АБИРа.

В?дпов?дь: “зачарован?” слова - машина, вода, груша, крупа, буква, порох, ковбаса, фонтан, л?так, гарбуз, тигреня.

2003 р?к