Що е добре, що е зле

ЩО ? ДОБРЕ, ЩО ? ЗЛЕ
укран?н?зований пересп?в в?рша В.Маяковського

Ось пиб?г Тарас малий,
? пита? в д?да:
Як то ? – по-Прав? йти?
Що таке ? В?да?

Що ? добре, що ? зле?
Як ?х в?др?жнити?
Хочу знати геть усе,
Як на св?т? жити!

Д?д здивовано всм?хнувся
(вигнулись аж брови),
Розправля? сив? вуса:
Шоб ти був здоровий!

Черевик, якого шив,
в?дклада, малого
На кол?но посадив
? почав от з чого:

Б?лий св?т ? все у н?м
Створено Богами,
Все у ньому ? святим,
Тож не ? поганим.

Бачиш – Сонце, хл?б росте,
Пташечки сп?вають...
То ? добре, то – святе!
Вс? це в?дчувають.

Чорна хмара нал?та,
Град жита вража?...
Хоч не зле, та все ж б?да –
Не буде врожаю!

Та ось вийшов мудрий волхв,
Перуна покликав,
Стороною град пройшов,
Оминуло лихо.

То ? добре, коли всяк
Свою справу зна?:
Селянин – оре, вояк –
Землю захища?...

Бачиш – мати хл?б пече,
Татко с?но косить,
Бабця он, полотна тче,
Любця воду носить,

Ярик вигнав череду,
Стан в хл?в? попоравсь...
Праця кожного в роду –
То ? сп?льна користь!

Нав?ть Дарочка взялась
Колисать малого,
Все це – добре, праця нас
Наближа до Бога!

Ми на те й йдемо в цей св?т,
Аби через працю
Свою волю й дух зростить
Й до Бог?в п?дняться.

Права нам до того шлях,
Тож по Правд? Бож?й
Жити в св?т? ма? всяк –
Б?дний ? заможний...

Чи старий, чи молодий,
Чолов?к, чи ж?нка
Вс? повинн? ми по н?й
М?рять сво? вчинки!

Бо ж ? люди, хоч й не в нас то,
Жад?бн? на оч?,
Обмануть кого, чи вкрасти –
Працювать не хочуть...

В цих людей страшна б?да,
Ця б?да вже зла ? –
М?цно спить душа свята,
Й сов?ст? нема?,

От ? мучаться вони,
Б?лим св?том нудять...
Не водися ?з таким,
Лихо з того буде.

Всяка правда – в?д Бог?в!
Кривди – в?д жадоби,
Л?н?, заздрощ?в, страх?в...
Через них зле робим.

Коли ж чинимо ми зле,
Божо? подоби
Позбавля?мось, ? те
Нам несе хвороби.

Зл?сть, неправда – це см?ття,
Бруд в душ? людини...
Без жалю ? каяття
Позбувайсь ?х, сину!

Бо з болота вироста
Лиш л?лея б?ла,
А людин? чистота –
То найперше д?ло!

Тож людина ма? все це
Бруд-см?ття спалити,
В чистот? тримати серце,
Божий Св?т любити!

Пригадай, Екзюпер?
Про Малого Принца
Вчора я читав тоб?,
В нього в?рний принцип:

Встав ранково? пори –
Сам причепурися,
? планету прибери,
Й Богу помолися...

А тод?, нав?вши лад
В себе ? навколо,
Вже й до справ: хто – працювать,
А кому – до школи...

? от слушний час настав,
Запитать тебе тут:
Чом письменник написав
“Прибери планету”?

– Знаю, ви колись казали,
Дбати ми повинн?
За планету, й за державу –
То ? д?м наш сп?льний.

Як у хат? й на подв?р’?,
Так в кра?н? й в св?т?
Ма?мо з Богами сп?льно
Добролад творити.

– Так, Тарасе, молодець!
Д?йсно, якщо кожен
Навкруг себе прибереться,
Св?т зм?нити можем.

Нам Земля, немов подв?р’я,
А Вкра?на – хата.
Помагать Богам повинн?
Добролад тримати

Он, д?вча маля вт?ша,
Встать допомага?...
Чуйна в н?й живе душа,
Добре серце ма?...

Он де, старший став стусать
Меншого хлопчинку...
Сором, що тут ? казать,
Це нег?дн? вчинки!

Той хлопчак кричить: Не тронь
Слабших й менших зростом!
Хоч малий, а вже герой,
Приклад ? дорослим!

В?н козацький ма? дух,
В?дчува? Праву,
У житт? ще не одну
Зробить гарну справу.

Бо й доросл? ?, нажаль, –
Лиш про себе дбають,
Ще й д?тей вчать: Не зважай!
Наша хата скраю...

Зв?дси б?ди наш? йдуть –
Коли ми байдуж?,
Злу не перепиним путь
Зло це стане дужчим.

Тож усюди ? завжди ти
Слухай свою сов?сть,
Зло та лихо зупинити
Будь напоготов?.

Надто ж, сп?льна ? б?да,
Ну, скаж?м, в?йною
Ворог?в ?де орда,
Всяк ставай до бою!

Якщо д?йде справ таких,
Осторонь стояти –
То найб?льший в св?т? гр?х,
Так-то друже-брате!

Тож дивись – що, де ? як,
? не будь байдужий,
Вим?ряй по Прав? шлях
? вдивляйся в душ?...

Що ? добре, що ? зле –
Слухай сво? серце,
Правда Божа в н?м живе,
Сов?сттю зоветься.

З нею житимеш в ладу –
Прийдеш до Вираю.
Я, ран?ше там буду,
Вже тебе спитаю:

Що ? добрим, що ? злим?
Як ?х в?др?знити?
Як-то ? по-Прав? йти
? як в св?т? жити?

Тож питання ц? соб?
Став на кожне д?ло.
Вчинку кожному в житт?
Вони ? м?рило!

З ними г?дно все пройдеш,
Р?д не осоромиш.
З ним – Прави Шлях знайдеш,
Гарн? справи зробиш...

Вечор?ло... Яр вертавсь,
Гнав кор?в додому.
Д?д за шило знов узявсь
? за дратву нову.

А малий Тарас помчав
Стадо завертати,
Бо по-Прав?, д?д навчав,
Ближн?м помагати!

Й думав: Добре, що ? д?д.
Мудрий в?н, ? зна?
В?д, пов?д ? припов?д,
Й нам розпов?да?.

Добре, що навча? нас.
Лиш спитай, в?н ма?
Настанови на всяк час
? у всяк?й справ?.
* * *
Добре ? баби й д?ди,
Як? мудр?сть мають.
Коли слуха?ш ?х ти –
Б?ди оминають.

А от в кого ?х нема,
Тим вже г?рше тр?шки
Тож для них я й записав
Д?да пов?дь в книжку.