Легенда о барвинке. укр

06.11.09
10:45
?А?: ЛЕГЕНДА ПРО БАРВ?НОК

З далекого краю чужинець на землю вкра?нську прийшов,
? тут серед степу зеленого долю свою в?н знайшов,
Кохання родилось, родились прекрасн? слова,
? думать не хоче про ?нше його голова.

Заради кохано? кинув в?н друз?в, батьк?в, р?дний край,
В душ? у хлопчини цв?те-веселиться розмай.
Красуню коха?, та кличе додому душа,
Що д?ять, не зна?, думкам злим як дать одкоша?

В?н землю покинув, помер в?д важко? журби,
Сто?ть перед Богом ? згаду? в?ти верби,
? каже: я хочу, о Боже великий, стелитися там,
Де мимо проходять кохано? н?жки, сп?вають вуста.

? бачити оч?, щоб м?г я у них утонуть,
Т? оч? д?воч? мене до життя повернуть.
? п?сню почути, але невеселу, сумну,
Мене не забути, ?? розбудити од сну.

? Бог милосердний пустив його кв?том, що дивиться всл?д,
? оч? блакитн? ус?м посилають прив?т,
? милують око листочки маленьк? верби,
? неодиноко барв?нку посеред журби.

Росте на могилах, у душ збер?га? пок?й,
Ти вголос сп?вати весело? п?сн? не см?й!
Топтать теж не треба, бо це не простая трава,
Про це пам’ятати повинна твоя голова.