Досить

Так хочеться по?хати далеко ? з?йти з? шляху,
Блукати в?дчайдушно, дек?лька д?б...
? врешт?-решт перетворитися на птаха,
В?ддавши м'яку ходу - за в?льний пол?т!

Я не залишу св?й сл?д у бездонному неб?,
Бо в?н все р?вно з?треться, через к?лька годин -
Тому тепер однаково: з тобою, чи без тебе,
Тому я полюбляю бувати самим...

Я чую стуки твого серця - вони чист? ? прозор?,
Але в?д того у душ? знову сумна,
? ми з тобою так любили, дивитися на зор?,
Милуймося ? зараз - та по р?зн? боки темного в?кна...

Кажи, що хочеш, - я охолонув!
Коли зробив в?д твого життя перший ковток,
Немов у нап?всн?, в якому завжди тонеш...
Та раптом повштовх ? звертання: "хлопець, тв?й квиток!"

? знову у дороз?, в?д краю до краю
Х?ба це ? життя? Н?, я т?каю...
? може це не схоже на вчинок дорослих,
Та л?пше так, коли тяжко сказати - Досить...