Мамо

Мамо, пробач, що дорослою стала так рано,
Я випила з'нову чуж? океани
? знову вт?каю - зализую рани,
До тебе додому.

Мамо, пробач, що так часто вбивала словами,
Щоразу вт?кала кудись вечорами,
У тишу кричала новими рядками,
збираючи втому.

Мамо, я знаю, колись ми потрапим до раю,
Ми знайдемо там свою р?дну зграю,
? я знову тихо тоб? з?граю,
Т?льки не плач.

Мамо, пробач, що я знову збиваюсь з дороги,
? знов оббиваю чуж? пороги,
Слова тво? стали мен? пророч?.
Витри оч?,

Мамо, я скоро до тебе вернуся додому,
Ми сядем на кухн?, збираючи втому,
? знову з тобою про все поговорим,
скоро