Зачарована нiч

Суз?р’я та?мниць на тл? безсоння ноч?,
що мерехтить вуглинками тепла,
Ятрило н?жний сл?д на постат? д?воч?й,
Щоб жагою пливти, без човна та весла.
Воно та?лось в шовк коралово? шк?ри
Та грало п’янко на чаруючих вустах,
Чекало серцем, коли прийде милий,
Та завмирало неспод?вано в сльозах…
Всевидюче незриме око дол?,
Що сповива? зачарован?сть думок,
Призвало милого в золочен?м камзол?
На фаетон? в?д замр?яних з?рок…
Чар?вним пензлем по?днавши шеп?т ноч?,
З жагою серця та затятост? бажань?
Д?воч? оч? св?тять щастям та пророчать
Н?ч та?мниць божественних ?днань…