Пост-Магiя Сонце

Сонце завжди св?тить ? завжди гр??.
Нав?ть коли його св?тло щ?льно пробива?ться через пелену хмар.
Нав?ть в с?рий дощовий день чи в зав?рюху.
Не треба мандрувати в Г?мала? аби напитися золото? енерг?? Сонця.
Воно завше там, де тво? серце.
А ще його багато у виноградному вин?,
яке визр?ва? в дубових барильцях.
Немало його в щ?льниках з медом, запечатаних б?лим воском
або в пляшках бренд? чи медовухи.
Дихаймо сонцем, пиймо його, люб?мо цей сонячний св?т.

Споконв?ку отут росте в?льха, гостра, як серп, осока та н?жноцв?тна любка.
Вит?кають джерела у хвосу. Коси сво? опускають у не? плакуч? верби.
В травн? ку? тут зозуль. У липн? пуга? сич. В жовтн? каркають ворони.
А в грудн? кружляють круки, промовляючи "кру".
Хвоса тече до Рос?. Мина? масн? луки.

Колись ми тут ставили ятер?: ловили линк?в, окун?в ? клен?в.
Вода тод? чиста була, як первак подв?йно? перегонки.
На побережних городах росли конопл? та мак.
? н?як? байстри не вказували, що нам робить, садить
? як дихати, говорити, любити.
Отак от: ми на цих берегах народилися;
на тих горбах нас похоронять.
Зайди та бахри, в?дчеп?ться в?д нас,
поки ми не почали вам р?зати горлянки.
Ми - терплячий народ, ба б?льше - довготерпленний.
Ви н?коли не бачили, як б?жать зв?льнен? з-п?д ярма воли,
як буга? п?дн?мають на роги, як кабани патрошать мисливц?в?
Тод? ви н?чого не зна?те про нас.
Тод? ви - туп?, дурн?, торопленн?.
Ми зна?мо свого ворога.
Ви - н?. Але незнання не зв?льня? вас в?д покарання.
Тому краще вам не зач?пати нас.

Але вишневий сад цв?те ? плодоносить
Над нашим цв?том повно бдж?л, джемел?в та тесляр?в*
Гудуть вони та носять
нектар в сво? хатки
Нес?м ? ми св?й мед, це св?тло стоголосе
Це Сонце, що одне на вс?х.
Ми - його д?ти.
Пам'ятаймо це...

* бджола-тесляр найб?льша в Укра?н?


? Copyright: Валентин Лученко, 2018