Я здивую тебе, адже в прозi я буду недобрим

Я здивую тебе, адже в проз? я буду недобрим.
Буду злим ? безжальним в новелах нов?тн?х сво?х.
? без рим, ? без радост? буде затьмареним обр?й.
Та лиш так вдасться прозою вт?лити суми мо?.

Не лякайся, не плач, час поез?? ще не зника?,
? мене цей в?дтинок прозовий лише збагатить.
Просто я у житт? не лише в?рш? рад?сн? знаю...
Просто я пережив по-сумному зворушливу мить.

Це напевне обов'язок м?й – придивитись до прози.
Може, й проза, як в?рш?, в?дверто привабить людей.
Може, прозу писати мене мил? янголи просять.
Проза – не нагорода, а людський тяжкий прив?лей...