Я в степ ховався, щоб заплакати

Я в степ ховався, щоб заплакати

Я в степ ховався, щоб заплакати,
Щоб сл?з не бачити сво?х
З дитинства рукавом залатаним
Я г?рк? сльози витирав.

Коли стихала б?ль у грудях,
Зерно мочив холодний дощ,
Я б?г оглушений нещастям,
Що серце притискало вмить.

Неначе крик в душ? в?дтягував
Серед б?дняцьких врожа?в
Мо? повернення до неба,
До чар?вних, близьких степ?в.

Де колоски заграли золотом,
Коли рукою я пров?в,
Щоб вмить в?дчути власний стог?н,
Який ховався у душ?.

Журба сточила мо? серце,
Коли я озирнувся вмить,
То не побачив р?дно? земл?,
Дом?вки, саду ? криниц?.

? зрозум?в, що я ?диний
Серед понурого села,
Маленькими ? босими ногами
Сире бадилля волочу.