Птахою

Ти був ?нший – зм?нився,
А я зосталася тою ж .
Коли повз мене йшов, як подивився,
Що я кр?зь землю провалилась.

Як сумно втрачати людей,
Дивитися, що вс? слова – брехня.
Дорослих легко в?др?знити в?д д?тей,
Бо т? ще в?рять у чуж? слова.

Як жаль, що ти зм?нився, а я ? я,
Такою ж самою невдахою.
Мо? життя, не перемога а в?йна,
Де як помру, у небо п?дн?муся птахою.