Зоряне

(внучечц? Анют?)

Ще не вм?ють ручки об?ймати вправно,
Н?женьки ще й кроку не ступили в св?т,
Лиш у час при стр?ч? в?ченьки забавно
В рад?сть розцв?тають наче первоцв?т...

См?х ? вт?шний лепет мають дивну силу, –
Душу огортають в зорян? чуття,
Серденьку зда?ться в цю хвилину милу,
Н?би см?х осяяв, раптом – все життя!

Промен? – це струни на бандур? неба,
Граючи, рад?? музиц? дитя,
Солодко на серц?, сл?в чуттю не треба,
Боже, дай дитятку я'сне майбуття!

Все найкраще в св?т? родиться з любов?,
В усм?х немовлятка закохалась мить.
Все, що не вдалося висловить на слов? –
Спромоглось у звуц?, й ввись летить, летить!


?, наче скрипка, гра? день,
В пейзаж зими впл?та? кв?ти,
Ф?алки в с?чн?, сп?в п?сень –
Це см?х дитяти рясноцв?тний!
Маленьке сонечко, рости!
На рад?сть мам?, тату, людям!
Наводь невинн?стю мости,
Нехай добро накв?тне в грудях!