Нема його вже, нема...

Все добре, мабуть, всього досить –
?ди, веселощ?в, тепла.
Та знов душа чогось голосить,
все нишпорить кругом стола.
Та зрозум?ти б, що ще хоче,
душа обкрадена, чого?
Чого вона ус?х мороче,
нема, нема? вже того...
Нема того, що вона просить,
одна душа, одна, сама...
? хай тепер хоч в?к голосить,
нема його уже, нема...