Не граймося...

Знев?рам важко зрозум?ти,
зректись не мушу, бо кохаю!
В?драда маревом об?йм?в
дару? подих св?й безкраю,
а ти, домучу?ш мовчанням,
бо?шся покохати см?ло,
саму себе ж бо захища?ш,
слабку да?ш у щастя в?ру!
Н?кому жаль не стане другом.
Ти думала, що ти не гралась?..
Над?ю в?тер подару?,
тай ти ж до нього доторкалась…
Твою печаль в?н об?йма?.
Хвилю? душ? сп?в про волю.
Ми не однаков?, хто зна?
не гра? в жмурки той з Любов’ю.