Сiтi
(?з циклу "Казки для дорослих")
Давним-давно б?ля самого синього моря жив один юнак на ?м’я Петро. Його батько, д?ди ? прад?ди були рибалками. ?ще змалечку, як ? майже вс? чолов?ки ?х селища, в?н ходив з? старшими у море на риболовлю. То було чи не ?дине джерело ?снування родини. Поступово його син, а пот?м ? два внуки, теж не зрадили с?мейним традиц?ям ? разом з ним майже половину свого часу проводили в мор?.
Згодом Петро став д?дом. Все важче йому було змагатися з крутими солоними хвилями ? пронизливим в?тром. Руки поступово втрачали ту силу, що з легк?стю дозволяла утягувати до човна багатопудов? мокр? с?т? разом з уловом чи п?д час танцю тримати в кожн?й по гарн?й д?вц?.
Оск?льки старий рибалка не звик довго сид?ти без д?ла, то заходився потихеньку в?дновлювати навички в плет?нн? с?ток. Цьому ще у далекому дитинств? учив його д?д Михайло, коли у св?й час перестав ходити у море. Через к?лька м?сяц?в наполегливо? прац? д?д Петро не т?льки згадав основн? хитрощ? с?ткоплет?ння, але ? став це робити наст?льки вправно, що за день з його рук виходило вже по к?лька метр?в добротно? с?т? в?чка середнього розм?ру. Згодом в?н почав плести ? на замовлення, а ще через к?лька рок?в ця робота стала приносити с?м’? прибутки, як? за сво?ми розм?рами майже не уступали доходам з риболовл?.
Але життя знову внесло сво? корективи. С?льське рибальство поступово стало занепадати через неконтрольований рибний промисел, як говорять останн?м часом, великих оператор?в та всезростаючого забруднення моря насл?дками техн?чного прогресу. Так д?дове плетиво вийшло на перше м?сце в формуванн? с?мейного бюджету.
Одначе ? це в?дносне благополуччя також тривало недовго. Вс? карти старому сплутала, як в?н полюбляв говорити, велика китайська економ?чна революц?я. Виробництво китайських дешевих с?тей, як ? всього ?ншого ширпотребу, на початку третього тисячол?ття набрало таких стр?мких темп?в, що д?д?в б?знес майже зазнав банкрутства. Хоча заморськ? с?т? були неяк?сними ? служили в к?лька раз?в менше, але через брак кошт?в навколишн? рибалки часто вимушен? були надавати перевагу б?льш дешевому продукту китайсько? революц??.
Засумував д?д Петро, бо на горищ? у нього з?бралась уже не одна сотня метр?в нереал?зовано? с?тки, а грошей на куп?влю ниток, шнура, свинцю та поплавк?в хрон?чно не вистачало. Та одного разу вих?д з? скрути прийшов зв?дти, зв?дки його н?хто ? не оч?кував.
Якось по об?д? д?д Петро сид?в на берез? моря, зв?сивши ноги вниз з? скелястого обриву, ? вдивлявся в синю далеч?нь. Стояв мертвий штиль ? старий ?з задоволенням пускав к?льця густого диму, затягуючись самосадом. Останн? к?лька десятк?в рок?в в?н набивав свою стару рибацьку люльку тютюном, який уже традиц?йно вирощував у себе на город?. Незважаючи на спеку, старий почувався добре, оск?льки майже половину життя пров?в у в?дкритому мор? п?д пекучим п?вденним сонцем. Раптом ?з-за спини до нього стали долинати звуки чи?хось крок?в, а через хвилину в?н почув зичне ?Добрий день?. Повернувши голову, д?д побачив молодого, добре одягненого, молодика рок?в тридцяти.
Незважаючи на таку жару, на ньому був легкий л?тн?й костюм кремового кольору, б?лосн?жна сорочка, бежев? краватка, пояс ? модельн? черевики з крокодилячо? шк?ри майже одного в?дт?нку. Та, очевидно, що головною родзинкою убрання незнайомця був елегантний св?тло-с?рий капелюх з широкими крисами, який у таку неймов?рну спеку виконував ще ? роль л?тньо? парасольки.
Варт?сть лише цього бриля в к?лька раз?в перевищу? ц?ну мо?? звичайно? с?тки середнього розм?ру, – мимовол? мелькнула думка в д?дов?й голов?, – а за всю од?ж цього франта можна купити потримане ?мпортне авто в непоганому стан?. За все сво? життя мен? т?льки одного разу довелося бачити щось под?бне. То було майже п?встор?ччя тому, коли на сцен? обласного палацу культури я отримував з рук першого секретаря обкому парт?? разом з ?ншими передовиками област? орден трудового червоного прапора, – продовжував згадувати старий.
В той же час молодий франт на крутому морському берез? уважно дивився на д?да зверху вниз з-п?д широко поля свого ел?тного капелюха мишачого кольору, н?би скануючи необх?дну ?нформац?ю. Масний погляд таких же с?рих очей незнайомця к?лька десятк?в секунд уважно д?рявив старого в?д п?дошов його стоптаних парусинових черевик?в до старенького солом’яного бриля, закле?ного в к?лькох м?сцях прозорим скотчем.
– Добрий, якщо не жарту?те, – нарешт? в?дпов?в д?д Петро ? знову втупив сво? поблякл? з часом оч? в б?рюзу п?вденного моря.
– Н?, жодних жарт?в. Я до вас в нагальн?й справ?, – жваво защебетав молодик. – Маю честь рекомендувати себе – Жорж, техн?чний директор вокально-?нструментального гурту ?Сп?воч? б?к?н??. Прибув з? столиц?. Зараз ми зак?нчу?мо п?дготовку ново? концертно? програми для гастролей кра?ною ? близьким заруб?жжям, яка буде називатися ?В?зьми мене…? – неспод?вано в?н зупинився в?д крику чайки, що пролет?ла над сам?с?нькою головою. Вона шугонула так близько, що сво?м крилом мало не збила з незнайомця дорогого капелюха, – ?…у синю даль?, – зак?нчив той дещо збентежено, невдовз? прийшовши до тями.
Хоча д?д ? не зрозум?в н? назви гурту, н? хто, кого ? куди повинен був узяти, але уточнювати вс? т? дел?катн? моменти у прибулого не став.
– Даруйте, чим же я можу вам допомогти? – лише ? вимовив в?н здивовано.
– Справа у тому, що мен? рекомендували вас, як в?домого майстра с?ткоплет?ння, – продовжував молодик, завбачливо тримаючи свого шикарного бриля уже в руках.
– Ви що, п?д час гастролей збира?тесь ловити рибу? – запитав д?д з легкою лукавою усм?шкою, що ледве показалася з-п?д довгих сивих вус?в старого.
– Можна сказати ? так… – муре обличчя молодика прямо розпливлося в солодкуват?й посм?шц?. – Вчора модель?р групи вкотре забракував парт?ю матер?алу для виготовлення нових костюм?в сол?сткам ансамблю через низьку як?сть китайсько? сировини.
– Але я не торгую тканиною… Я плету ? продаю риболовн? с?т?…
– Це саме те, що мен? потр?бно! – аж п?дскочив молодик, плеснувши одн??ю рукою себе по ляшц? ? не даючи старому зак?нчити думку. В ?нш?й в?н продовжував тримати капелюха, не наважуючись знову одягти його на голову, оск?льки чайки навколо так ? розс?кали сво?ми гострими крильми гаряче пов?тря.
– Все одно не розум?ю вас, – в?д здивування оч? старого пом?тно округлилися, а люлька мало не випала ?з рота.
– Ну, це зовс?м просто, – продовжував дал? техн?чний директор. – З метою досягнення максимального ефекту концертн? костюми молодих сол?сток ансамблю, трусики ? л?фчики, було вир?шено пошити з? звичайно? риболовно? с?тки. Так би мовити, маркетинговий х?д! – знову з? знанням справи посм?хнувся прибулець.
Почувши це, д?д Петро так ? не зм?г повн?стю приховати сво? здивування. Якщо його роззяплений рот хоч якось загубився м?ж пишними вусами та бородою, то вирячен? оч? так ? не змогли сховатися п?д бровами старого, що нависали густими кущами колючого дроту щедро пофарбованими довгим ? непростим життям у ср?блястий кол?р.
Подробиц? подальшо? розмови мен? не в?дом?, але з тих п?р справи у д?да Петра сутт?во покращились. Принаймн? останн?м часом старий ходить в нових чоботях, хоч ? не з крокодилячо? шк?ри, та в модному, як у техн?чного директора, св?тлому брил? з широкими полями. В?н також б?льше не скаржиться на в?дсутн?сть роботи ? брак кошт?в на закупку ниток та ?ншого реманенту для с?ткоплет?ння.
Мабуть в його с?т? знову стала ловитись риба, хоча ? дещо ?ншого характеру…
01.01.2018
Давним-давно б?ля самого синього моря жив один юнак на ?м’я Петро. Його батько, д?ди ? прад?ди були рибалками. ?ще змалечку, як ? майже вс? чолов?ки ?х селища, в?н ходив з? старшими у море на риболовлю. То було чи не ?дине джерело ?снування родини. Поступово його син, а пот?м ? два внуки, теж не зрадили с?мейним традиц?ям ? разом з ним майже половину свого часу проводили в мор?.
Згодом Петро став д?дом. Все важче йому було змагатися з крутими солоними хвилями ? пронизливим в?тром. Руки поступово втрачали ту силу, що з легк?стю дозволяла утягувати до човна багатопудов? мокр? с?т? разом з уловом чи п?д час танцю тримати в кожн?й по гарн?й д?вц?.
Оск?льки старий рибалка не звик довго сид?ти без д?ла, то заходився потихеньку в?дновлювати навички в плет?нн? с?ток. Цьому ще у далекому дитинств? учив його д?д Михайло, коли у св?й час перестав ходити у море. Через к?лька м?сяц?в наполегливо? прац? д?д Петро не т?льки згадав основн? хитрощ? с?ткоплет?ння, але ? став це робити наст?льки вправно, що за день з його рук виходило вже по к?лька метр?в добротно? с?т? в?чка середнього розм?ру. Згодом в?н почав плести ? на замовлення, а ще через к?лька рок?в ця робота стала приносити с?м’? прибутки, як? за сво?ми розм?рами майже не уступали доходам з риболовл?.
Але життя знову внесло сво? корективи. С?льське рибальство поступово стало занепадати через неконтрольований рибний промисел, як говорять останн?м часом, великих оператор?в та всезростаючого забруднення моря насл?дками техн?чного прогресу. Так д?дове плетиво вийшло на перше м?сце в формуванн? с?мейного бюджету.
Одначе ? це в?дносне благополуччя також тривало недовго. Вс? карти старому сплутала, як в?н полюбляв говорити, велика китайська економ?чна революц?я. Виробництво китайських дешевих с?тей, як ? всього ?ншого ширпотребу, на початку третього тисячол?ття набрало таких стр?мких темп?в, що д?д?в б?знес майже зазнав банкрутства. Хоча заморськ? с?т? були неяк?сними ? служили в к?лька раз?в менше, але через брак кошт?в навколишн? рибалки часто вимушен? були надавати перевагу б?льш дешевому продукту китайсько? революц??.
Засумував д?д Петро, бо на горищ? у нього з?бралась уже не одна сотня метр?в нереал?зовано? с?тки, а грошей на куп?влю ниток, шнура, свинцю та поплавк?в хрон?чно не вистачало. Та одного разу вих?д з? скрути прийшов зв?дти, зв?дки його н?хто ? не оч?кував.
Якось по об?д? д?д Петро сид?в на берез? моря, зв?сивши ноги вниз з? скелястого обриву, ? вдивлявся в синю далеч?нь. Стояв мертвий штиль ? старий ?з задоволенням пускав к?льця густого диму, затягуючись самосадом. Останн? к?лька десятк?в рок?в в?н набивав свою стару рибацьку люльку тютюном, який уже традиц?йно вирощував у себе на город?. Незважаючи на спеку, старий почувався добре, оск?льки майже половину життя пров?в у в?дкритому мор? п?д пекучим п?вденним сонцем. Раптом ?з-за спини до нього стали долинати звуки чи?хось крок?в, а через хвилину в?н почув зичне ?Добрий день?. Повернувши голову, д?д побачив молодого, добре одягненого, молодика рок?в тридцяти.
Незважаючи на таку жару, на ньому був легкий л?тн?й костюм кремового кольору, б?лосн?жна сорочка, бежев? краватка, пояс ? модельн? черевики з крокодилячо? шк?ри майже одного в?дт?нку. Та, очевидно, що головною родзинкою убрання незнайомця був елегантний св?тло-с?рий капелюх з широкими крисами, який у таку неймов?рну спеку виконував ще ? роль л?тньо? парасольки.
Варт?сть лише цього бриля в к?лька раз?в перевищу? ц?ну мо?? звичайно? с?тки середнього розм?ру, – мимовол? мелькнула думка в д?дов?й голов?, – а за всю од?ж цього франта можна купити потримане ?мпортне авто в непоганому стан?. За все сво? життя мен? т?льки одного разу довелося бачити щось под?бне. То було майже п?встор?ччя тому, коли на сцен? обласного палацу культури я отримував з рук першого секретаря обкому парт?? разом з ?ншими передовиками област? орден трудового червоного прапора, – продовжував згадувати старий.
В той же час молодий франт на крутому морському берез? уважно дивився на д?да зверху вниз з-п?д широко поля свого ел?тного капелюха мишачого кольору, н?би скануючи необх?дну ?нформац?ю. Масний погляд таких же с?рих очей незнайомця к?лька десятк?в секунд уважно д?рявив старого в?д п?дошов його стоптаних парусинових черевик?в до старенького солом’яного бриля, закле?ного в к?лькох м?сцях прозорим скотчем.
– Добрий, якщо не жарту?те, – нарешт? в?дпов?в д?д Петро ? знову втупив сво? поблякл? з часом оч? в б?рюзу п?вденного моря.
– Н?, жодних жарт?в. Я до вас в нагальн?й справ?, – жваво защебетав молодик. – Маю честь рекомендувати себе – Жорж, техн?чний директор вокально-?нструментального гурту ?Сп?воч? б?к?н??. Прибув з? столиц?. Зараз ми зак?нчу?мо п?дготовку ново? концертно? програми для гастролей кра?ною ? близьким заруб?жжям, яка буде називатися ?В?зьми мене…? – неспод?вано в?н зупинився в?д крику чайки, що пролет?ла над сам?с?нькою головою. Вона шугонула так близько, що сво?м крилом мало не збила з незнайомця дорогого капелюха, – ?…у синю даль?, – зак?нчив той дещо збентежено, невдовз? прийшовши до тями.
Хоча д?д ? не зрозум?в н? назви гурту, н? хто, кого ? куди повинен був узяти, але уточнювати вс? т? дел?катн? моменти у прибулого не став.
– Даруйте, чим же я можу вам допомогти? – лише ? вимовив в?н здивовано.
– Справа у тому, що мен? рекомендували вас, як в?домого майстра с?ткоплет?ння, – продовжував молодик, завбачливо тримаючи свого шикарного бриля уже в руках.
– Ви що, п?д час гастролей збира?тесь ловити рибу? – запитав д?д з легкою лукавою усм?шкою, що ледве показалася з-п?д довгих сивих вус?в старого.
– Можна сказати ? так… – муре обличчя молодика прямо розпливлося в солодкуват?й посм?шц?. – Вчора модель?р групи вкотре забракував парт?ю матер?алу для виготовлення нових костюм?в сол?сткам ансамблю через низьку як?сть китайсько? сировини.
– Але я не торгую тканиною… Я плету ? продаю риболовн? с?т?…
– Це саме те, що мен? потр?бно! – аж п?дскочив молодик, плеснувши одн??ю рукою себе по ляшц? ? не даючи старому зак?нчити думку. В ?нш?й в?н продовжував тримати капелюха, не наважуючись знову одягти його на голову, оск?льки чайки навколо так ? розс?кали сво?ми гострими крильми гаряче пов?тря.
– Все одно не розум?ю вас, – в?д здивування оч? старого пом?тно округлилися, а люлька мало не випала ?з рота.
– Ну, це зовс?м просто, – продовжував дал? техн?чний директор. – З метою досягнення максимального ефекту концертн? костюми молодих сол?сток ансамблю, трусики ? л?фчики, було вир?шено пошити з? звичайно? риболовно? с?тки. Так би мовити, маркетинговий х?д! – знову з? знанням справи посм?хнувся прибулець.
Почувши це, д?д Петро так ? не зм?г повн?стю приховати сво? здивування. Якщо його роззяплений рот хоч якось загубився м?ж пишними вусами та бородою, то вирячен? оч? так ? не змогли сховатися п?д бровами старого, що нависали густими кущами колючого дроту щедро пофарбованими довгим ? непростим життям у ср?блястий кол?р.
Подробиц? подальшо? розмови мен? не в?дом?, але з тих п?р справи у д?да Петра сутт?во покращились. Принаймн? останн?м часом старий ходить в нових чоботях, хоч ? не з крокодилячо? шк?ри, та в модному, як у техн?чного директора, св?тлому брил? з широкими полями. В?н також б?льше не скаржиться на в?дсутн?сть роботи ? брак кошт?в на закупку ниток та ?ншого реманенту для с?ткоплет?ння.
Мабуть в його с?т? знову стала ловитись риба, хоча ? дещо ?ншого характеру…
01.01.2018
Метки:
