Голова

В крамницю баба Векла посп?ша?,
Бо в хат? геть ? с?рника нема?.
Т?льки-но з?бралась шлях той перейти,
Дякувати Богов?, зум?в уберегти.
? що за д?дько за кермом промчавсь такий?
?й кажуть: ?Та то наш голова, Степан Прудкий!?.


Метки:
Предыдущий: Свободу колорадському жуку
Следующий: Колядочка