Ос нн кохання

Ос?нн? кохання
Вже падало листя, лягало на плеч?...
З'явилася паморозь в скронях тво?х.
? раптом сказало тоб?: "Добрий веч?р!" -
Кохання гаряче, хоч вчора був сн?г.

Хот?в в?дмахнутись: "Чого ти, приблудо?
?ди соб? дал?, бо спить вже весна,
В мо?му житт? нав?ть л?та не буде,
Вже скоро зави? зима нав?сна".

Кохання всм?хнулось: "Поглянь, яка ос?нь!
Клен жовтий шепоче ?нтимно верб? ...
Он айстри в саду цв?туть ?ще й дос?,
Жоржини палають в ос?нн?й журб?.

А прийде зима, то вечором син?м
Мороз намалю? троянди на скл?,
? м?сяць на сн?г кине дивн?? т?н?...
Нам з кавою затишно буде в тепл?".

...Уже в?дтр?щали рипуч? морози.
Земля пробудилась, стр?ча? весну.
? дво? щасливих стоять на пороз?,
?м цв?т яблуневий упав в сивину.