зима мов чобiт

зима
мов чоб?т
межи ребра б’?
без г?льйотини
н?ч —
не Робесп’?р
без права жити
несум?сне —
факт
ще цвях
не вбито
ще не з дуба
фрак
а вже с?да?
на пов?ки сн?г
дор?г нема?
? межа для н?г
б?да за нею
мов пташиний грип
розп’ята тиша
в?д щит?в
до шиб

я бачу те
чого би не хот?в
обличчя смерт?
почерки кат?в
? дим в?д шини —
в?дчаю ст?на
в очах мужчини
сльози ? в?йна

я в?дчуваю
силу кулака
побите т?ло —
насл?дки совка
? у руц?
запалений коктейль
? той мороз
що шк?рою ?де
виходить мужн?стю
що не втече
бо поруч
янгола з хрестом
плече
бо все на св?т?
ма? час ? сенс
пов?тря кляп
гопак ? декаденс
гарячий чай
щоденний втрати струп
? знятий з “йолки”
мов окраса
труп

я поглинаю б?ль
кор?нням л?т
? тане серце
а в?д кров? —
л?д

хай сонце
заховалося в мен?
у язиках його
згора? гн?в
? на щоку
вихлюпу? любов
одна вона
нема у н?й "або"
то зр?? д?я
то зв?р?? лють
та мало слова
впасти королю
та мало муки
народити те
що не згора?
? у рай веде

маяк — моб?лка
SOS для барикад
? вже не к?лька нас
а вогнепад

зима вчуха?
мов у дрот?
струм
до то? мит?
я вагання стру
де б?ль не р?же
як наруга тне
де камертоном —
найгол?ший нерв

30 С?чня 2014

Метки:
Предыдущий: Смертникам
Следующий: Ф лософ я