В листопадовий полон

вдень схвильовано б?жать
у зажур? св?том,
небом тягнуться у даль
поза мр?? в?чн? –
думи-хмари, з в?тром мчать
безупинним в?йськом…
по той б?к, за край життя,
пот?м вже на м?сто
упаду з дощем ? я,
без причин неначе
полонили почуття
й серце тихо плаче.
мо?х мук згаса? сон,
п?дкорюся чарам.
н?, не втрачу я любов,
плину кр?зь мовчання
у тво? об?йми, щоб
не самотн?м бути,
в листопадовий полон,
за кордон розлуки…