Буря на чорному морi

БУРЯ НА ЧОРНОМУ МОР?
Пересп?в однойменно? народно? думи
(З арх?ву)

Чорне скип?ло море,
Горе комусь, ой горе!
Хвил?, неначе гори,
Темних сягають хмар.
Темрява небо кри?,
В?тер злов?сний ви?,
Блискавки, наче зм??,
Скачуть з хмарин-примар.

Буря рокоче гн?вно,
Море люту?. Дивна
Хвиля злосупротивна
З чорних глибин вста?.
Ось вона ближче, ближче,
Стогне, регоче, свище,
Судно козацьке в днище
Несамовито б’?.

Лихо страшне воскресло,
Щогли тр?щать ? весла.
Чи не нав?ки щезла
Мила з очей земля?
Гинуть сердеги б?дн?,
Сльози блищать безпл?дн?,
Братику братик р?дний,
Плачучи промовля:

?Братику! Кров ?дина!
Чорна прийшла година!
Гр?х м?й – не хвиля п?нна
Нас потопля? вс?х.
Каюсь я, каюсь, брате!
Бачу: гряде в?дплата,
Мусимо помирати –
Вс?х м?й кара? гр?х.

Змолоду я чимало
Лиха нако?в. Мало
Богу моливсь. Зухвало
Друз?в не поважав.
Шляхом в охотне в?йсько
?хав од церкви близько –
Та не вклонився низько,
Шлика з себе не зняв.

К?нь м?й лет?в невпинно,
Крапала б?ла п?на.
Хто там? Старий, дитина?
Гнав я коня чимдуж.
Братику м?й ?диний!
Хто тепер, хто прикине
Ск?льки згубив невинно
Я християнських душ?

Люто тепер караюсь,
Каюсь я, брате, каюсь,
Вимовити лякаюсь,
Правда вогнем пече.
Важив: як будеш спати,
Вб’ю, щоб майно забрати…
Каюсь я, каюсь, брате,
Поки живий ?ще.

Розпач кам?нням тисне.
Поки ?ще не п?зно,
Брате, благаю сл?зно:
Т?льки прости мене.
Може, Господь Всевишн?й
Прийме молитви гр?шн? –
Станеться дивовижне
Й лихо нас обмине?.

Плачуть сердеги б?дн?,
Сльози блищать безпл?дн?,
Братику братик р?дний
Так тод? в?дпов?в:
? Братику! Я не знаю
Ск?льки ще жити маю,
Щиро тебе прощаю,
Т?льки б Господь простив.

Т?льки би цю годину
Нам пережить ?дину,
Т?льки би в Укра?ну
Нам повернутись знов.
Кожен ?з нас забуде
Ненависть ? облуду,
Знову м?ж нами буде
Злагода ? любов?.

Раптом замовк. Щосили
Буйн? в?три завили,
Хвил? у човен били,
Море ревма гуло.
Гр?м гуркот?в всечасно,
Сонце померкло ясне.
Де ви, брати нещасн??
Начебто й не було.