Промова на випускний вечiр

Так ведеться здавна, що дитин? в далеку дорогу
мати шила рушник, щоб щасливою доля була.
а на ц?м рушников? шила чорним й червоним узори,
не забули щоб р?д св?й, пам"ятали де р?дна земля.
Не робила вузл?в ? з?споду не плутала ниток,
щоби легко у св?т? дитин? р?дненьк?й жилось.
Щоб кохання цв?ло, наче вишит? мамою кв?ти,
а журбу ? недолю в?трами за край унесло.

Так ведеться здавна в ц?й прост?й. але р?дн?й вам школ? -
вишивати рушник. щоб залишити згадку про клас.
щоби кожен узор промовляв вчителям шитим словом-
"Ми навчались у вас, пам"ятайте веселий наш клас"
Ось на ц?м рушников? ? нашит?, немов би на зошит,
одинадцять нам р?дних, дорогих, незабутн?х ?мен.
в?д шк?льного порога як орли в св?т широкий полинуть
? залишать на згадку традиц?йний оцей обер?г.

Хай роки пролетять, ваша дружба н?коли не згасне.
побажа?те знову ви ступити на р?дний пор?г,
нагада? рушник все що прожито було вс?м класом,
нагада? вам мудр?сть ? турботу ус?х вчител?в.