про кольори

Метелик капусниця,
в?н ?в капусту ще у минулому житт?,
як був гус?нню –
сидить на мальв?,
н?жками чеберя?.
Св?т у його очах м?ниться барвами,
? кожна – така солодка!
Жовта – куляста, немов кульбабка,
червона – манлива, як перш? маки,
синя – дражлива – дзв?ночком в луках –
калейдоскоп кольор?в –
побачених, бо важливих.

Б?г пес через овес с?рий,
небо с?ре над ним хилилося,
реп'яхи с?р? у с?р?й шерст? в хованки бавилися,
чолов?к с?рий з очима с?рими
чекав на нього –
теплими руками
кликав –
? байдуже було до всього ?ншого,
окр?м ц??? любов? дов?чно-с?ро? –

бо
кожен бачить лише те, що для нього важливе:
метелики – кольори,
пес – господаря,
ти – мене,
я – тебе,
а Бог – ус?х нас.