Смуток

Знову ос?нь-пустунка розфарбову? листя.
С?рий смуток в очах, та заплакане небо.
Дуже шкода, що наш? шляхи роз?йшлися,
Т?льки в?тер шепоче: ?Не треба, не треба…?

Скр?зь зав?су дощу л?хтар?в тьмяний блиск
Листя запах терпкий, г?ркий присмак печал?,
Вже не треба казати про кохання нав?к
? не треба, в?дводячи погляд, мовчати.

Наша зустр?ч с тобою сьогодн? остання
Й до в?кна притуливши чоло ? долон?
Бачу я, як за рогом зника? кохання
Жовте листя поклавши на мо? п?дв?коння.