З ТобоЮ-2-

Варити на ?аночку каву. Таку запашну. Ти зна?ш кавове дерево зацв?та? одразу тридцятьма тисячами кв?точок. За двадцять чотири години вони вс?, ну майже вс?, перетворюються на плоди. Дивитися на це варто годинами ? не питати ск?льки з них власне дозр??, достигне, прийде до тебе у зернах запашних.

Ти молотимеш ?х на старому млинков?. Бабусин?м. П’ян?тимеш в?д запаху. Це буде медитац?я на мелену каву, яка плавно перейде на вар?ння ?? в турц? по-сх?дному, на золотав?м п?ску, який чомусь не чорн??. Той, що в тоб?, мабуть, щось зна?. Пахощ? поширюються на сад. Медитац?я на кот?в, б?лого чолов?ка ? гном?в, як? ховаються хто п?д японським лопухом, хто за кущами безу або ясмину.

Мина? день. Плине сонце, вода плине в пот?чку обаб?ч твого городу. Ти прийма?ш цей день щасливий не як нагороду, а як дар природи, Всесв?ту, Абсолюта чи Бог?в, як? нас створили з генетичного матер?алу ц??? планети та ?нших. Ц?лком можливо, без кавових зернят не об?йшлося…